Правило що таке право

Характеристика прав людини

Права людини невід’ємні.Це означає, що ви не можете їх втратити, оскільки вони мають відношення до самого факту людського існування. За певних обставин дію деяких з них, хоча і не всіх, може бути призупинено або обмежено. Наприклад, якщо хтось визнаний винним у скоєнні злочину, його або її можуть позбавити волі; або під час громадянських заворушень уряд може ввести комендантську годину, що обмежує свободу пересування.

Права людини неподільні, взаємозалежні і взаємопов’язані.Це означає, що різні права людини по суті пов’язані між собою і не можуть розглядатися окремо. Здійснення одного права залежить від здійснення багатьох інших прав, і немає жодного права, яке було б важливіше за інші.

https://www.youtube.com/watch?v=ytdevru

Права людини універсальні.Означає, що вони так само стосуються всіх людей в усьому світі, причому без обмежень за часом. Кожен має право  користуватися  правами  людини  без якої б то не було різниці, як-то щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Слід зазначити, що універсальність прав людини жодним  чином  не загрожує багатому різноманіттю індивідуальностей чи культурних відмінностей. Різноманіття може існувати і в суспільстві, де всі рівні і в рівній мірі заслуговують поваги. Права людини служать  мінімальним стандартом, який стосується  всіх людей;

кожна держава і суспільство може визначати і застосовувати вищі або конкретніші стандарти. Наприклад, у сфері економічних, соціальних і культурних прав ми зобов’язані відважитися на кроки для досягнення прогресу у повної реалізації цих прав, але не існує закріпленого стандарту щодо підняття податків задля сприяння цьому. Кожна країна або суспільство самостійно визначає таку політику, враховуючи власні обставини.

Реалізація прав людини означає зіткнення з рядом перешкод. По-перше, деякі уряди, політичні партії або кандидати, соціальні та економічні гравці та суб’єкти громадянського суспільства використовують тему прав людини в своїх інтересах без будь-яких зобов’язань щодо завдань в галузі прав людини. Іноді це може бути  пов’язано  з  невідповідним  розумінням  вимог  стандартів  прав  людини.

В інших випадках це стається через умисне зловживання або бажання виставити себе таким, що поважає права людини, щоб вигідно виглядати в очах світу. По-друге, уряди, політичні партії, або кандидати або суб’єкти громадянського суспільства можуть критикувати порушення прав людини іншими, але  не  в змозі самі відстоювати стандарти прав людини.

Подібне часто критикується як подвійний стандарт. По-третє, зустрічаються випадки обмеження прав людини від імені  захисту прав  інших. Це,  звичайно, могло  б бути  виправдано. Права людини не безмежні, і застосування своїх прав не має зазіхати на користування правами інших. Однак, ми маємо пильнувати, щоб захист прав людини інших не було, як порожнє вибачення за нав’язування обмежень.

Активне громадянське суспільство і незалежна судова влада важливі для моніторингу таких випадків.  І нарешті, є випадки, коли захист прав однієї групи людей може само по собі спричинити обмеження прав інших. Таке слід відокремлювати від вищезгаданих випадків обмеження прав. Не завжди легко розпізнати такі випадки.

Конфлікти прав

Однак, права можуть також бути суперечливими. «Конфлікти прав» стосуються суперечностей, які можуть трапитися між різними правами людини або одними і тими же правами різних людей. Таким прикладом може бути ситуація, коли двоє пацієнтів, щоб вижити, потребують донорського серця; однак, в наявності лише одне для трансплантації.

В цьому випадку право на життя одного пацієнта перебуває в конфлікті з тим самим правом іншого пацієнта. Інший приклад стосується випадку з евтаназією, коли право одного на життя може суперечити з його/її власним правом на смерть або правом звільнитись від принизливого лікування. Таким чином, конфліктують різні права однієї людини.

Третій випадок стосується ситуацій, коли вступають у протиріччя різні права людини різних людей. Один приклад цього відображений у випадку в єврейській громаді міста Осло та в інших в Норвегії, взятому Комітетом ООН для демонстрації усунення расової дискримінації. В 2000 р. група, відома під назвою «Черевичники», пройшла з маршем на честь нацистського лідера Рудольфа  Гесса.

Учасники були вдягнуті в «напіввійськову» форму, а лідер містер Терьє Сьйолі проголосив антисемітську  промову, після  якої  натовп  неодноразово  салютував  нацистам і вигукував: «Sieg Heil» (За перемогу!). Протиріччя в цьому випадку було між правом містера Сьйолі на свободу самовираження і правом єврейської громади не зазнавати дискримінації.

Культурні традиції

Культурні традиції відображають цінності і переконання, яких дотримуються члени громади впродовж епох, і часто охоплюють цілі покоління. Кожна соці- альна група в світі має особливі культурні традиції і переконання, з яких деякі вигідні для всіх членів, в той час як інші — шкідливі для окремої групи, такої як жінки.

Ці шкідливі звички включають наступне: жіноче статеве каліцтво (ЖСК); примусове годування жінок; ранні шлюби; різноманітні табу або звички, які перешкоджають жінці контролювати народжуваність; харчові табу і традиції щодо народжуваності; перевага синів і наслідки цього для статусу дівчинки; жіно- че дітовбивство;

Ряд звичок, які негативно впливають на здоров’я жінок і дітей і порушують міжнародні стандарти прав людини, часто називаються як «шкідливі звички». Це не означає, що всі традиції шкідливі і порушують права людини, але коли вони їх порушують, нам потрібно бути здатними піддати їх сумніву і відхилити.

Звичайна практика в багатьох суспільствах — «влаштовані шлюби», при яких дівчина, часто в дуже юному віці, зобов’язана вийти заміж за людину, обрану її сімейством, зазвичай в дуже юнім віці (зверніть увагу, що влаштовані шлюби — це не те ж саме, що примусові шлюби). Чи повинна така практика бути заборонена для захисту молодих дівчат?

Чи це стало б проявом неповаги до традиції іншої культури?В якості інших прикладів можна назвати тривалу в багатьох країнах практику жіночого обрізання. Тисячі людей страждають від наслідків таких звичаїв, і більшість людей, безумовно, вважають їх серйозним порушенням прав людини. Чи варто розглядати жіноче обрізання як відмінність між різними культурами, до якого потрібно ставитися «терпимо», або порушенням права людини на фізичну недоторканність і здоров’я?

Захист усіх прав людини для всіх обумовлює відмову від шкідливих звичок. Нікому не може бути відмовлено в правах людини і гідності на підставі традицій  і культури, не в останню чергу тому, що традиції і культури не викарбовані на камені: вони змінюються і розвиваються; те, що часто було істиною двадцять років тому, не має жодного сенсу для теперішніх поколінь.

Шкідливі традиції — це також нагадування, що сприяння у правах людини покладається на освітні програми і зусилля. Багато шкідливих традицій не можуть бути подолані одними репресіями і осудом: для того, щоб мати ефективність, вони потребують освіти  і залучення зацікавлених осіб. Навіть держави, які підписали міжнародні угоди по правам людини і несуть основну відповідальність за їх виконання.

Правило що таке право

Саме дії окремих осіб, часто підтримані сім’ями і громадами, забезпечують дотримання цих звичаїв. Їх зміна не може бути нав’язана «зверху», але тут необхідна регулярна просвітницька робота з зацікавленими сім’ями і громадами, це єдиний спосіб, за допомогою якого може бути врегульовано запровадження прав людини разом з тим, що сприймається як особливі культурні права і традиції.

Чи можна культурні цінності ставитися вище універсальності прав людини?

Поняття правової норми

https://www.youtube.com/watch?v=ytcopyrightru

Право – це система норм і правил, які обов’язкові для кожного члена суспільства. Ці правила створені для регулювання відносин між людьми. Дане поняття права вважається базовим.

Права людини – основний фундамент суспільства. У 1948 році була прийнята декларація прав людини, вона лежить в основі конституцій всіх держав світу.

В дану декларацію входять наступні права:

  1. Право на життя
  2. На свободу
  3. На недоторканність особи
  4. Право на рівну дія законів на всіх, захист від дискримінації
  5. Право на вільне пересування
  6. Право на шлюб і створення сім’ї
  7. Право володіти майном
  8. Право на свободу релігії та совісті
  9. Право на свободу переконань
  10. Право на свободу отримання, а також поширення різної інформації
  11. Право на трудову діяльність і вибір роботи
  12. Право на освіту

Цивілізоване суспільство будується на перерахованих вище правах і свободах, які охороняються державою. Кожен громадянин повинен відчувати, що він захищений цими нормами.

«Клітинку» права, його «цеглинкою» є норма права (правова, юридична норма).

Правило що таке право

Норма права — це обов’язкове правило поведінки, що охороняється державою.

Правові норми — це різновид соціальних норм і їм притаманні всі ті ж ознаки, що і іншим соціальним нормам (вони мають загальний характер, регулюють поширені ситуації, для них характерна багаторазова повторюваність).

Але у норм права є особливі риси.

По-перше, вони регулюють найбільш важливі суспільні відносини, тобто юнеющіе велику значимість, цінність для всього суспільства (наприклад, формування і здійснення державної влади або визнання діянь злочинними).

По-друге, правові норми є обов’язковими для виконання. Це означає, що незалежно від свого бажання громадянину все одно доведеться їх дотримуватися, інакше він викличе на себе незмірно більшої шкоди.

ПОДРОБНЕЕ:  Право на получение накопительной части пенсии Советник

https://www.youtube.com/watch?v=https:accounts.google.comServiceLogin

По-третє (і це найголовніше), норми права забезпечуються силою державного примусу, тобто покладанням якихось несприятливих наслідків, які застосовуються від імені держави. Реакція держави може бути різною: сильною і жорсткою, якщо порушені основні підвалини суспільства (позбавлення волі, солідні штрафи, зняття з посади і ін.), А також слабкою, якщо правопорушення не настільки небезпечне (догана, попередження та ін.).

Історичний огляд

Ідея того, що люди володіють невід’ємними правами, корениться в багатьох культурах і стародавніх традиціях. Численні приклади шанованих правителів і найважливіших збірників законів з історії людства показують нам, що цінності, втілені в правах людини, не є ні «західним винаходом», ні винаходом ХХ століття.

Стародавня історія

•    Звід законів царя Хаммурапі у Вавилонії (близько 2000 до н.е.) був першим писаним кодексом законів, заснованих царем Вавилона. У ньому давалася обітниця «здійснювати в царстві справедливе правління, винищувати злих і жорстоких, не дозволяти сильним пригноблювати слабких, … просвіщати країну і сприяти благополуччю народу».

•    До нас дійшли слова давньоєгипетського фараона (близько 2000 до н.е.), який давав вказівку своїм підлеглим: «Коли з Верхнього або Нижнього Нілу приїжджає прохач, зробіть так, щоб все проходило відповідно до закону, щоб був дотриманий звичай і поважалися права кожної людини».•    Хартія Кіра (близько 539 р. до н.е.

структура права

) була складена царем Персії для народу його царства і визнавала права на свободу, безпеку, свободу пересування, а також деякі соціальні та економічні права.• Учення Конфуція (500 ст. д.н.е.) містить, як центральну тему, концепцію дітей або співчуття та любові до інших. Конфуцій казав: «Того, чого собі не бажаєте, не робіть іншим».

Доктор Пенг-чун Чанг, китайський експерт по конфуціанству, який відіграв активну роль в укладанні Загальної декларації прав людини, вірив, що конфуціанство заклало підґрунтя для ідей щодо прав людини.•    Імам Алі Ібн Аль Хуссеін написав Епістолу по правам на початку 8 століття нашої ери. Наскільки нам відомо, цей лист — перший документ, який впорядковує головні права, як вони сприймалися на той час, і перша спроба, яка не порівнює концепцію прав в їх негативному аспекті.

Епістола методично перераховує 50 таких прав. Вони створені в дусі, зосередженому на ранніх ісламських заповідях.•    Хартія ду Манде (1222 н. е.) і хартія де Kurukan Fuga (1236 нашої ери), засновані на систематизації усних традицій із Західної Африки, підтверджують такі принципи, як децентралізація, збереження довколишнього середо- вища, прав людини і культурної різноманітності.

•    Африканський світогляд «убунту» в своїй  сутності  включає  все,  що означає бути людиною. Убунту підкреслює повагу до усіх членів громади, гостинність  і  шляхетність.  Поняття  про  Убунту  підсумоване  в  цьому:«Людина є нею лише через інших людей». Ця думка має глибинний сенс для прав людини.

Які особистості в історії вашої країни (політичні, літературні і релігійні) відстоювали ідеали прав людини або боролися за них?

З 13 по 18 століття

Еволюція ідеї щодо універсальних прав людини походить з підвалин понять про гідність і повагу в цивілізаціях усього світу впродовж століть. Однак розвиток ідеї про те, що ця повага має бути закріплена в законі, відбувався протягом значно більшої кількості поколінь. Ми часто черпаємо рішучість для узаконення поняття прав з певного історичного досвіду.

•    В 1215 р. англійські вельможі і духівництво змусили короля Англії підкорятися закону, розробивши Велику Хартію вольностей  (Магна Карта). Магна Карта захищала лише права привілейованих (шляхтичів) і тому не стосувалася прав людини як таких. Він став широко цитованим документом про захист вольностей, тому що представляв обмеження королівської влади і визнання свобод і прав інших людей.

•    У 1689 році Парламент прийняв закон, в якому заявлялося, що він більше не терпітиме королівського втручання у свої справи. Цей документ, відомий як Білль про права, забороняв монарху припиняти дію законів без згоди парламенту, обумовлював вільні вибори членів парламенту і декларував, що свобода слова в парламенті не могла бути оскаржена ні в судах, ні де-небудь ще.

•    Хьюг де Грут (1583–1645 рр.) має відношення до запровадження міжнародного права. Його книжка Про закони війни і миру пропонує систему загальних принципів, заснованих на «натуральному праві», яке, на його думку, має об’єднати всі нації, незалежно від місцевих законів та звичаїв. Впродовж 17 і 18 століть в Європі, деякі філософи розвинули далі концепцію «натуральних прав».

•    Джон Лок (1689) розвинув теорію,що кожна  людина  має  певні права,що походять від власної природи, а не від уряду і його законів. Законність  уряду,  фактично,  засновувалась  на  тому,  що  він  надавав ці природні права. Ідея, що ці природні права повинні  надати  право людям на певний правовий  захист,  набула  більшого  поширення  і знайшла своє відображення в конституціях деяких країн.

Права людини переформулювали цю ідею, а також довели те саме стосовно відносин між урядами і громадянами. •    Джон Лок (1689) розвинув теорію,що кожна  людина  має  певні права,що походять від власної природи, а не від уряду і його законів. Законність  уряду,  фактично,  засновувалась  на  тому,  що  він  надавав ці природні права.

Ідея, що ці природні права повинні  надати  право людям на певний правовий  захист,  набула  більшого  поширення  і знайшла своє відображення в конституціях деяких країн. Права людини переформулювали цю ідею, а також довели те саме стосовно відносин між урядами і громадянами.•    В 1776 році більшість британських колоній в Північній Америці проголосилинезалежність від Британської Імперії в Декларації Незалежності Сполучених Штатів.

Вона здебільшого базувалася на «природному праві» теорії Лока і Монтеск’є. На основі переконання про сутність обмеження державної влади і захисту свободи, Декларація пропагувала такі поняття: невід’ємні права; захист особистих прав; свобода слова, преси, петіцій і зібрань; недоторканність приватного життя;

система права

належні правові процедури; рівність перед законом і свобода віросповідання.•    В 1789 році французи повалили монархію і заснували першу Французьку Республіку. Французька Декларація  Прав  людини  і  громадянина  взяла свій початок від революції і була написана представниками духівництва, дворянства і звичайних людей, які написали її щоб втілити думки діячів Просвітництва, таких як Вольтер, Монтеск’є, енциклопедистів і Руссо.

Декларація критикувала політичну і правову системи монархії і визначала природні права людини такі як «свобода, власність, безпека і право на протидію гнобленню». Вона замінила систему аристократичних привілеїв, яка існувала за монархії, принципом рівності перед законом. Її терміни рівності і теоретична  концепція  рівних  прав,  однак,  потребувала  часу для практичного застосування. Суспільство було глибоко нерівним, а забезпечення її виконання тривало б цілі покоління.

У XIX і XX століттях ряд проблем зі сфери прав людини привернув широку увагу і став розглядатися на міжнародному рівні, починаючи з таких питань, як рабство, кріпосне право, жорстокі умови праці та дитячої праці. Приблизно до цього часу належить і прийняття перших міжнародних угод, що відносяться до прав людини.

•    В  Англії  та  Франції  рабство  було  оголошено  поза  законом  приблизно на початку XIX століття, а в 1814 році британський і французький уряди підписали Паризький договір про співпрацю з метою припинення работоргівлі. На Брюссельської конференції 1890 був підписаний Акт проти рабства, який пізніше був ратифікований вісімнадцятьма державами, заявивши цим про свій намір покласти край трафіку африканських рабів.

•    Це, однак, не стосувалось примусової праці і постійних  і  жорстоких умов праці. Навіть 1926 Міжнародна Конвенція Рабства, мала на меті скасування рабства в усіх його формах, але не впливала на загальну практику примусової праці аж до кінця сорокових.•    Створення Міжнародної організації праці (МОП) в 1919 році відображає переконання  у  тому,  що  універсальний  і  тривалий  мир  може  бутидосягнутий, лише якщо заснований на соціальній справедливості.

МОП розвинула систему міжнародних стандартів праці, що відстоювали пристойну і продуктивну працю, свободу, рівність, безпеку і гідність.•    Однією з сфер роботи МОП були заходи,спрямовані на боротьбу проти дитячої праці, особливо в її найгірших проявах. Ця робота стосується багатьох напрямків діяльності в цій сфері і до сьогодні, включаючи сприяння укладенню міжнародних угод з дитячої праці, таких як Конвенція МОП номер 182 щодо найгірших форм дитячої праці і Конвенція МОП номер 138 щодо мінімального віку працевлаштування.

•    Протягом 1899-1977 років було прийнято низку важливих угод в сфері міжнародного гуманітарного права, ознаменувавши ще одну сферу раннього співробітництва між державами. Міжнародне  гуманітарне право врегульовує ведення збройних конфліктів. Права людини можуть застосовуватися паралельно з міжнародним гуманітарним правом в багатьох сферах, наприклад у ставленні до в’язнів.

Як  ви  вважаєте,  чому  виникла  необхідність  в  прийнятті  міжнародних    угод,    замість    розробки    окремими    країними власних стандартів?

Система права

Норми, що становлять право тієї чи іншої держави, не дивлячись на всі їх відмінності, тісно взаємопов’язані, узгоджені між собою і утворюють єдину систему.

ПОДРОБНЕЕ:  Новые правила в Twitter и как с ними работать?

Система вдачі — це будова вдачі, яке виражається в його розподілі на галузі. За допомогою права держава регулює відносини у багатьох сферах життя суспільства. Тому і норми вдачі можна класифікувати в залежності від того, яку сферу відносин вони регулюють. Відповідно до цього право ділиться на галузі.

Однак не всяке поділ відносин в суспільстві має значення для права. Наприклад, існують відносини в сфері роботи лазень і пралень або користування тролейбусами. Цьому присвячені відповідні норми. Але це нс означає, що існують відповідно лазнево пральне або тролейбусне право. Для права мають значення тільки найбільші групи суспільних відносин, що вимагають особливих методів врегулювання.

Як система всіх правових норм, що існують в державі, право має складну внутрішню структуру (рис. 2.5).

Найбільше підрозділ в праві — галузь права.

Галузь права — це сукупність правових норм, що регулюють будь-яку сторону суспільних відносин (застосування праці, власність, управління державою і т.п.).

Мал. 2.5. Структура права

Галузь права ділиться на підгалузі, що об’єднують норми права, які регулюють окрему область відносин. Наприклад, у цивільному праві, що регулює майнові відносини, є така область відносин, як відносини з переходу майна після смерті власника. Відповідно до цього виділяється підгалузь — спадкове право.

https://www.youtube.com/watch?v=ytadvertiseru

Підгалузь права складається з інститутів вдачі, які об’єднують норми, що передбачають правила поведінки для певного виду суспільних відносин. Так, успадкування майна можливо як за законом, так і за заповітом. Це види відносин, регульовані кожен своїми нормами права, які, відповідно, складають інститути спадкування за законом і за заповітом.

Інститут права складається з субинститутов права, які об’єднують норми права, що регулюють різновид відносин. Так, інститут кримінального права, званий злочину проти особистості, ділиться на субінстітути злочинів проти життя (його складають різні види вбивств) і злочинів проти здоров’я особи (різні види тілесних ушкоджень).

Розглянемо, з яких галузей складається російське право.

Галузей права досить багато — близько тридцяти.

Для початку спробуємо класифікувати галузі права. Якщо в якості критерію класифікації ми виберемо спрямованість більшості норм права галузі, то зможемо розбити всі галузі на дві групи: регулятивні та охоронні (рис. 2.6).

Регулятивні галузі права в основному спрямовані на встановлення прав і обов’язків для громадян, організацій.

Перерахуємо і коротко охарактеризуємо основні з них.

Конституційне право займає в системі права провідне місце. Воно закріплює основи державної влади, суспільного устрою, систему державних органів і їх основні повноваження, в загальному, все те, що охоплюється терміном «управління державою». Законодавчі органи влади в системі органів держави займають дуже важливе місце (вони визначають програму розвитку суспільства), і тому конституційне право детальним чином регулює їх діяльність, порядок їх формування.

Мал. 2.6. Система права

Важливе значення для нас мають права і свободи. Люди боролися за них протягом всієї історії існування людства. Наш правовий статус відображений в комплексі прав і свобод, закріплених в Конституції РФ. Одним словом, Конституція РФ є основним законом нашого життя, а конституційне право становить каркас системи права.

Адміністративне право регулює суспільні відносини в особливій області державного життя — сфері державного управління. Виконавчі органи щодня виконують роботу, яка зачіпає практично кожної людини, і в силу специфіки своєї діяльності мають велику свободу дій. Ось чому за допомогою норм права важливо встановити для них певні рамки, щоб захистити громадян від беззаконня з їх боку. Адміністративне право покликане виконувати саме цю задачу.

Основним нормативним актом даної галузі є Кодекс РФ про адміністративні правопорушення [1] .

Фінансове право регулює доходи і витрати держави. Доходи держави складаються в основному з сплати організаціями і громадянами податків, розміри і порядок сплати яких розписаний в Податковому кодексі РФ. Збори і мито також поповнюють доходи держави. Однак, скільки б коштів ні зібрало держава в якості податків, користі для суспільства може бути трохи, якщо витрачати їх неефективно.

Ось чому фінансове право в загальних рисах регулює і напрями витрачання цих коштів. Збір коштів і їх витрачання повинні проводитися в рамках державного бюджету. Державний бюджет, тобто фінансовий план держави, затверджується на кожен рік. Фінансове право встановлює правила прийняття держбюджету, які знаходять відображення в Бюджетному кодексі РФ [2] .

Цивільне право регулює різні майнові відносини (придбання і використання власності, створення підприємств і їх види, а також види договорів і відповідальність за їх невиконання тощо), а Цивільний кодекс РФ є його основним нормативним актом. Перебуваючи в суспільстві, людина вступає в різні відносини з іншими людьми, причому об’єктом його дій найчастіше виявляється майно.

Трудове право регулює застосування найманої праці на підприємствах і в організаціях. Основним нормативним актом у сфері трудових відносин є Трудовий кодекс РФ [3] . Звичайно, в законі неможливо відобразити абсолютно різні умови праці на підприємствах і в організаціях, де процес праці протікає по-різному.

Законодавець може встановлювати тільки найзагальніші вимоги до процесу застосування праці, спрямовані на захист трудових прав працівників (максимальну тривалість робочого часу, мінімальну тривалість часу відпочинку, підстави звільнення, питання охорони праці, застосування заходів юридичної відповідальності та ін.).

Сімейне право регулює правову сторону відносин між подружжям (умови вступу в шлюб, порядок його укладення, права і обов’язки подружжя, порядок розірвання та деякі інші), хоча велика частина подружніх відносин регулюється нормами моралі. Сімейне право регулює також відносини між батьками і дітьми. Причому закон захищає не тільки права дітей, а й права батьків, які, виростивши дітей та старою, стають немічними, слабкими і беззахисними.

Головний нормативний акт сімейного права — Сімейний кодекс РФ [4] .

Земельне право визначає порядок володіння, користування і розпорядження природними ресурсами: землею (Земельний кодекс РФ від 25 жовтня 2001 № 136-Φ3), надрами (Закон РФ від 21 лютого 1992 № 2395-1 «Про надра»), водою (Водний кодекс РФ від 3 червня 2006 № 74-ФЗ), повітрям (Повітряний кодекс РФ від 19 березня 1997 № 60-ФЗ), лісовими багатствами (Лісовий кодекс РФ від 4 грудня 2006 № 200-ФЗ) .

Екологічне право — одна з нових галузей права. Проблема охорони природи давно знаходиться в центрі уваги розвинених країн, і саме за допомогою права там досягли непоганих результатів. Так, у Федеративній Республіці Німеччина після війни головна водна магістраль — річка Рейн — була настільки забруднена, що в ній гинуло все живе.

У законодавчому порядку були введені настільки високі штрафи для підприємств, які забруднювали Рейн, що під загрозою свого розорення промисловці були змушені встановлювати очисні споруди. Зараз в Рейні знову з’явилася форель, яка живе, як відомо, тільки в самій чистій воді. У Росії проблема навколишнього середовища стоїть ще гостріше.

Охоронні галузі права спрямовані на захист характер громадян і організацій, встановлення заходів державного примусу і порядку їх застосування.

Кримінальне право — провідна охоронна галузь права, і ось чому. Держава може ставитися до різної діяльності людей по-різному. Одні дії воно може визнавати корисними, навіть героїчними, гідними нагороди, інші шкідливими, небезпечними, такими, що заслуговують покарання. Такі вчинки держава забороняє за допомогою різних галузей права.

Однак існує категорія вчинків, що відрізняються особливою небезпекою. Держава визначає перелік таких вчинків, забороняє їх і встановлює суворі покарання за їх вчинення за допомогою особливої галузі права — кримінального права.

Кримінальне право — галузь права, яка визначає, які діяння є злочином, і встановлює покарання за них.

Кримінальне право передбачає покарання за діяння, які посягають на особистість (її життя, здоров’я, честь і гідність, права і свободи), власність, громадський порядок, державний і суспільний лад і ін. Кримінальний кодекс РФ визначає дуже суворі види покарання, наприклад позбавлення волі .

Кримінально-виконавче право регулює порядок виконання покарань, призначених за скоєні злочини: види колоній, права і обов’язки ув’язнених, застосування до них санкцій за порушення порядку відбування покарання, можливості і порядок їх дострокового звільнення і ін. Кримінально-виконавчий кодекс РФ [5] — головний нормативний акт цієї галузі права.

Процесуальні галузі також відносяться до охоронних галузях, оскільки встановлюють порядок застосування від імені держави примусових заходів.

Кримінально-процесуальне право (або кримінальний процес) регулює діяльність органів правосуддя, слідства, прокуратури з розслідування кримінальних справ і розгляду їх у суді.

Цивільно-процесуальне право (або цивільний процес) регулює діяльність судів у зв’язку з розглядом суперечок між громадянами (громадянами і організаціями), що виникли в сфері цивільних, сімейних, трудових, земельних, фінансових та інших відносин.

Арбітражно-процесуальне право (або арбітражний процес) регулює порядок розгляду різних видів суперечок між організаціями.

Особливе місце в системі права займає міжнародне право — система норм, що регулюють відносини між державами.

Завершуючи розгляд системи права, відзначимо, що вона постійно змінюється і розвивається. З виникненням нових суспільних відносин систему права доповнюють нові галузі, наприклад підприємницьке, банківське, виборче право.

Права людини в різних частинах світу

Деякі регіони світу утворили  свої  власні  системи  захисту  прав  людини, які існують поряд із системою, створеною в рамках ООН. На даний момент існують регіональні установи захисту прав людини в Європі, Америці та Африці. Деякі кроки щодо встановлення стандартів регіональних прав людини, також приймаються в арабському світі і в регіоні АСЕАН (Асоціації країн Південної Азії).

В Європі різноманітні стандарти і механізми з прав людини захищаються Радою Європи, головним контролером з прав людини на континенті. Її роль, особливо за допомогою Європейської Конвенції про захист прав людиги та основоположних свобод та Європейського Суду з прав людини, буде озглянута нижче.Поруч з Радою Європи, важливу роль також відіграють Європейський Союз і Організація з безпеки і співробітництва в Європі.

ПОДРОБНЕЕ:  КАСКО от Тинькофф - страхование

https://www.youtube.com/watch?v=ytcreatorsru

Зобов’язання Європейського Союзу щодо захисту прав людини отримали новий імпульс з затвердженням Лісабонської угоди, яка набула чинності 1 грудня 2009 р., забезпечивши повну юридичну силу Хартії основних прав Європейського Союзу. Вона містить громадянські, політичні, соціальні і економічні права, і вимагає, щоб як держави-члени, так і сам Європейський Союз дотримувалися цих прав.

Суд Європейського Союзу  має  намір  відмінити  законодавство  ЄС, яке суперечить Хартії і розгляне питання відповідності законодавства країн- членів ЄС праву ЄС, хоча повсякденне правозастосування буде здійснюватися національними судами. Хартія окреслює права за шістьма  рубриками: гідність, свобода, рівність, солідарність, права громадян і справедливість.

Заголовок «гідність» гарантує право на життя і забороняє тортурри, рабство і смертний вирок; «свобода» включає права на приватне життя, шлюб, думку, самовираження, зібрання, освіту, роботу, власність і притулок; «рівність» охоплює права дітей і літніх людей; «солідарність» захищає соціальні права і права робітників, право на гідні умови праці, на захист проти необґрунтованого звільнення і доступ до медичної допомоги;

«громадянські» права включають право на голосування і свободу пересування, і «справедливість» охоплює такі права як право на ефективний правовий захист, справедливий судовий розгляд і презумпцію невинності. Агентство з  фундаментальних прав  (АФП) — експертний орган,  який збирає докази  щодо  ситуації  з  фундаментальними  правами  в  Європейському  Союзі і розробляє рекомендації щодо поліпшення ситуації.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) об’єднує 56 держав з Європи, Центральної Азії  і  Північної  Америки.  Незважаючи  на  те, що вона спеціально не ставить перед собою завдання захисту прав людини, її комплексний підхід до безпеки дозволяє їй вирішувати широке коло питань, в  тому  числі  питання  прав  людини,  національних  меншин,  демократизації, політичних стратегій, боротьби  з  тероризмом,  діяльності  в  сфері  економіки та захисту навколишнього середовища.

Діяльність ОБСЄ в сфері прав людини проводиться через Бюро демократичних інституцій і прав людини. Штаб- квартира БДІПЛ розташована в Варшаві, однак БДІПЛ діє по всій території ОБСЄ у сфері спостереження за виборами, демократичного розвитку, прав людини, толерантності та недискримінації і верховенства права. Його діяльність націлена на молодь і включає освіту в галузі прав людини, боротьбу з антисемітизмом і ісламофобією.

В регіоні Північної і Південної Америки стандарти і  механізми  стосовно прав людини випливають з Американської декларації прав і обов’язків людини 1948 року і Американської конвенції з прав людини 1969 року. Спеціальні документи були прийняті стосовно біженців, попередження і покарання за тортури, скасування смертного вироку, зникнення, насильства проти жінок, довколишнього середовища і інших питань.

•    На відміну від європейських або американських конвенцій, Африканська хартія включає соціальні, економічні та культурні права, а також громадянські і політичні права.•    Африканська Хартія  йде далі  індивідуальних прав, і  передбачає  також колективні права народів.•    Хартія визнає також, що особистість має не тільки права, але й обов’язки, і навіть перераховує визначені обов’язки особистості по відношенню до сім’ї, суспільства, держави і міжнародного співтовариства.

Як ви думаєте, чому обов’язки внесені до Африканської Хартії  прав людини? Чи не вважаєте ви, що вони повинні бути внесенів усі документи з прав людини?

Регіональна Арабська комісія з прав людини почала свою діяльність з 1968 року, але вона мала лише дуже вибіркові і обмежені повноваження стосовно сприяння правам людини. Змінена Арабська хартія з прав людини була прийнята Лігою Арабських Держав в 2004 р. і набула чинності в 2008 р.

Цей документ охоплює соціально-економічні і громадянсько-політичні права, а також посилається на «спільну цивілізацію» арабських держав. Набуття чинності Хартії і її моніторинговий механізм, Арабський комітет з прав людини і Арабська підкомісія з прав людини, стали багатообіцяючими знаками стосовно розвитку прав людини  в регіоні.

Однак вона також потрапила  під жорстоку критику, наприклад, через  відсутність  заборони  жорстокого  покарання,  або за гарантування економічних  і  соціальних  прав  лише  для  громадян,  або за узалежнення деяких прав з ісламським шаріатом, за дозвіл введення смертного вироку для дітей у випадку, якщо це передбачено  національним законодавством, а також за схвалення обмежень щодо свободи думки, сумління і віросповідання, якщо це передбачено законодавством.

В регіоні Південно-Східної Азії тривають заходи, спрямовані на те, щоб цей регіональний орган виконав свої зобов’язання щодо створення Міжурядової комісії з прав людини, взяті нею в 2009 році. Коло повноважень цієї Комісії від 2009 року зазначає, що вона буде дотримуватись «Поваги по відношенню до міжнародних принципів прав людини, включаючи універсальність, неподільність, взаємозалежність і взаємопов’язаність усіх прав людини і основних свобод, так само як і неупередженість, об’єктивність, невибірковість, недискримінація і уникнення подвійних стандартів і політизації.

Як нам скористатися нашими правами?

Права людини існують для нас. То як же ми можемо ними скористатися? Ясно, що самого їхнього існування не достатньо, щоб покласти  край  порушенням прав людини, які, як всі ми знаємо, відбуваються кожен день, у всіх частинах світу. Чи можуть вони дійсно щось змінити? Як ми можемо їх використовувати?

Ви знаєте, що робити, якщо порушені ваші права людини?

Визнання ваших прав

У наступному розділі ми розглядаємо різні види прав людини, які захищені міжнародним правом. Якщо нам відомо, які саме галузі людського існування співвідносяться з нормами законів про права людини, і ми знаємо, що уряди, згідно з цими нормами, взяли на себе відповідні зобов’язання, ми можемо здійснювати тиск на них в тій чи іншій формі.

У цьому розділі показано, що майже всі прояви несправедливості мають відношення до прав людини: будь то бідність в якійсь області, нанесення шкоди навколишньому середовищу, проблеми здоров’я, умови праці, політичні репресії, виборчі права, генна інженерія, проблеми меншин, тероризм, геноцид і так далі.

І навіть сьогодні кількість проблем не перестає рости.Деякі з проблем, пов’язані із застосуванням законодавства, що відноситься до прав людини, розглядаються безпосередньо в розділі «Питання та відповіді». У ньому даються короткі відповіді на деякі з найбільш загальних і поширених питань про права людини.

Крім того, в кожній частині Розділу 5 докладно розглядаються всі теми даного посібника. Якщо вам необхідно з’ясувати, як краще захистити якесь конкретне право, наприклад, право на здоров’я, на освіту або нормальні умови праці, вам буде корисно ознайомитися з основною інформацією, яка присвячена конкретній проблемі.

Ми розглянемо правові механізми, які були створені для захисту різних сфер людських інтересів. У Європі, а опосередковано в Африці і в Америці є постійно діючий суд — Європейський Суд з прав людини, який розглядає скарги про такі порушення. Навіть, якщо скарги не підпадають під юрисдикцію Європейського Суду, як ми  побачимо, існують  і інші  механізми, що дозволяють  притягнути держави до відповідальності за їхні дії і примусити їх до виконання своїх зобов’язань відповідно до угод про права людини. Нам легше від самого факту існування таких правових норм, навіть якщо не завжди є равові засоби, щоб примусити держави до їх виконання.

Важливу роль у здійсненні тиску на держави відіграють різні  асоціації, неурядові організації, благодійні товариства та інші ініціативні групи громадян. Ця тема стала змістом розділу, присвяченому ролі активістів і НУО. Діяльність таких організацій особливо важлива для простих чоловіків і жінок на вулиці, і не тільки тому, що вони часто займаються справами конкретних людей, але також і тому, що вони дають звичайній людині можливість брати участь у захисті прав людини.

https://www.youtube.com/watch?v=ytaboutru

Чи ви коли-небудь були причетні до розповсюдженняї або до іншої активності з прав людини?

Стань учасником

У Розділі 3 «Вживання дій для прав людини» описується, якими можуть бути ці заходи в умовах повсякденного життя, і наводяться приклади заходів, до яких ви самі могли б залучитися. Молодіжні групи мають величезний потенціал для тиску на уряди і міжнародні організації з тим, щоб випадки порушення прав людини потрапляли в поле зору громадськості.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector