Закон украни про мови в урср Советник

Про який закон ідеться?

Його номер – 5670-д, і за задумкою авторів він має забезпечити функціонування української мови як державної.

Читайте також: Порошенко підписав закон про українську мову

У висновках головного комітету з питань культури і духовності відзначається, що цей документ про мову – доопрацьований членами комітету і містить альтернативні положення трьох інших «мовних» ініціатив, зареєстрованих раніше, а саме – №5556, №5669, №5670. Більшість авторів цих проектів стали співавторами спільного доопрацьованого документу.

Як запевняють громадські організації, текст саме цього законопроекту розроблений громадськістю та експертами, підтриманий міністерствами гуманітарного блоку, вченими радами Київського та Львівського національних університетів, Києво-Могилянської академії, широким колом громадських організацій, культурних діячів, учених.

Про забезпечення функціонування української мови як державної

Верховна Рада України,

ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та схваленому Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акті проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, якими була відновлена незалежна національна державність України;

керуючись Конституцією України, яка визначає українську мову як єдину державну мову в Україні та покладає на державу обов’язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України;

діючи відповідно до Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року, яким встановлено, що «українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом»;

зважаючи на Концепцію державної мовної політики, яка затверджена Указом Президента України N 161/2010 від 15 лютого 2010 року і визначає стратегічні пріоритети в подоланні спричинених багатовіковою асиміляційною політикою колонізаторів та окупантів деформацій національного мовно-культурного і мовно-інформаційного простору, та відповідно до якої повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та зміцнення державної єдності України;

розуміючи те, що українська мова є визначальним чинником і головною ознакою ідентичності української нації, яка історично сформувалась і багато століть безперервно проживає на власній етнічній території, становить питому більшість населення країни, дала офіційну назву державі та є базовим системотвірним складником української громадянської нації;

прагнучи до посилення державотворчих і консолідаційних функцій української мови, підвищення її ролі в забезпеченні територіальної цілісності України та її національної безпеки;

маючи на меті створення належних умов для забезпечення і захисту мовних прав і потреб українців;

а також беручи до уваги Висновок Венеційської Комісії, відповідно до якого «за особливих умов, що склалися в Україні», збалансована політика у мовній сфері «вимагає належних гарантій для збереження державної мови як інструмента єднання суспільства» та її Рекомендацію «українському законодавчому органові — віднайти істотно прийнятніші способи підтвердження верховенства української мови як єдиної державної мови та вжити додаткових заходів для зміцнення її ролі в українському суспільстві» (CDL-AD(2011)047, пара. 41 — 42);

ухвалює цей Закон.

1. Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:  Проверить наличие неоплаченных штрафов гибдд Советник

2. Статус української мови як єдиної державної мови не може бути підставою для заперечення мовних прав і потреб осіб, що належать до національних меншин.

3. Джерелом статусу української мови як єдиної державної є державотворче самовизначення української нації.

4. Державний статус української мови є невід’ємним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.

5. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається винятково Конституцією України.

6. Порядок функціонування і застосування української мови визначається винятково Законом і не може бути предметом регулювання підзаконних актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування.

7. Спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності всупереч Конституції України і встановленій конституційній процедурі є діями, що провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та ворожнечу і є такими, що спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу.

8. Публічне приниження чи зневажання української мови є протиправним діянням, тотожним нарузі над державними символами України, і карається відповідно до Закону.

9. Створення перешкод та обмежень у користуванні українською мовою, навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, застосування української мови з порушенням стандартів української мови, мають наслідком відповідальність, встановлену Законом.

1. Цей Закон регулює функціонування і застосування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Закон украни про мови в урср Советник

2. Дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.

1) захист державного статусу української мови як мови громадянства України;

2) утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування і порозуміння в Україні;

3) функціонування державної мови як інструмента об’єднання українського суспільства, засобу зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її незалежної державності й національної безпеки;

4) застосування української мови як державної на всій території України у всіх сферах суспільного життя, а також у міжнародному спілкуванні, під час здійснення посадовими особами представницьких функцій;

5) розвиток української мови для зміцнення національної ідентичності, збереження національної культури, традицій, звичаїв, історичної пам’яті з метою забезпечення гарантій її подальшого функціонування як державотворчого чинника української нації;

а) досконалому володінню українською мовою громадянами України;

б) розвиткові української мови жестів для спілкування із та між людьми, які мають порушення слуху;

в) застосуванню української мови відповідно до вимог українського правопису;

г) уживанню українських слів, словосполучень і термінів замість іншомовних;

ґ) запобіганню вульгаризації української мови та змішування її з іншими мовами;

д) поширенню знань про українську мову та її роль у розвитку української та європейських культур;

е) популяризації діалектів та говірок української мови та їхньому збереженню;

7) поширенню української мови у світі та сприяння в задоволенні мовних потреб закордонних українців у країнах їхнього поселення.

1. Кожний громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою як мовою свого громадянства.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:  Массовое увольнение рабочих закрытие предприятия Советник

2. Держава забезпечує кожному громадянинові України можливості для оволодіння державною мовою через систему закладів дошкільної, загальної шкільної та вищої освіти.

3. Держава забезпечує можливість вільно опанувати державну мову громадянам, які в минулому не мали такої змоги.

1. Особа, яка має намір набути громадянство України, зобов’язана засвідчити відповідний рівень володіння державною мовою.

2. Рівень володіння державною мовою, необхідний для набуття громадянства України, визначає Національна комісія зі стандартів державної мови.

3. Складання іспиту на рівень володіння державною мовою, необхідний для набуття громадянства України, здійснюється в Центрі української мови.

1. Документи, що посвідчують особу громадянина України, виконуються державною мовою. У випадках, визначених Законом і міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, вони виконуються іншими мовами та дублюються державною мовою.

2. Громадяни України, які за своїм етнічним походженням не є українцями і рідна мова яких є відмінна від української, мають право на транскрибований запис своїх прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції в документах, що посвідчують особу громадянина України.

3. Запис прізвища та імені в паспорті громадянина України для виїзду за кордон виконується в транскрипції з української мови.

1) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступники, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їхні заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

2) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

3) державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування;

4) особи офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом;

5) особи рядового і начальницького складу органів правопорядку та посадові особи інших органів, яким присвоюються спеціальні звання;

6) працівники дипломатичної служби;

Закон украни про мови в урср Советник

7) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени та дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Вищої ради правосуддя;

8) члени Національного агентства з питань запобігання корупції; члени Центральної виборчої комісії; члени Національної комісії зі стандартів державної мови; члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; члени Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

9) адвокати;

10) нотаріуси;

11) працівники патронатних служб;

12) керівники навчальних закладів державної та комунальної форм власності; педагогічні, науково-педагогічні й наукові працівники навчальних закладів;

13) медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я;

14) інші посадові та службові особи державних і комунальних підприємств, установ й організацій, а також інших суб’єктів господарювання державної та комунальної форм власності.

Що передбачає закон про мову –інфографіка

2. Вільно володіти державною мовою зобов’язані особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені в частині першій статті 7 цього Закону.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:  Сайт областного суда омска Советник

3. Особи, визначені в частинах першій та другій статті 7 цього Закону, зобов’язані вільно володіти державною мовою на рівні, достатньому для виконання їхніх посадових і професійних обов’язків.

За що критикували законопроект?

У висновку Головного науково-експертного управління документ не стільки критикують, скільки звертають увагу на пункти, які потребують доопрацювання. Там, наприклад, зазначається, що у тексті документу варто точніше сформулювати деякі положення щодо вимог до володіння українською мовою. Наприклад, це стосується формулювань: «вільне володіння державною мовою» або «на рівні, достатньому для виконання посадових і професійних обов’язків».

Читайте також: Двомовна Супрун прокоментувала питання російської та української мов в Україні

У висновку також звертають увагу, що проектом не передбачено такого дієвого заходу поширення державної мови, як безкоштовні курси вивчення української мови, для осіб, які вже здобули певний освітній рівень, однак не володіють або недостатньо володіють українською мовою. Хоча їхнє запровадження було би цілком логічним продовженням тез цього ж документу.

Також Головне науково-експертне управління пропонує виключити з законопроекту слова про те, що порядок функціонування державної мови не можуть регулювати органи держвлади, органи влади АРК чи органи місцевого самоврядування. Минулого року фракція «Блок Петра Порошенка» також заявила, що підтримуватиме цей законопроект у другому читанні, якщо з нього виключать «репресивні позиції» і підтримають права нацменшин.

За словами депутатів, попри всі позитиви цього законопроекту, «використання репресивних заходів примусу до вивчення української неприпустимо для півдня і сходу України». Як потім пояснив автор законопроекту Микола Княжицький, всі спірні норми документу були усунуті і у БПП претензій до документу більше не мають.

Що виправляли у цьому документі?

Чимало. У грудні 2018 року профільний комітет доопрацював його, розглянувши 2059 поправок, які зачіпали практично всі статті документу, з яких намагались виключити якісь твердження або замінити певні пункти.

Насправді, як виходить із тексту документу, який зараз оприлюднений на сайті парламенту, питання мови вперше з часів незалежності сприймають не як привід для роз’єднання українців, а як консолідуючий фактор розвитку України. Що не може не тішити. 

Чому цей документ треба було прийняти якнайшвидше?

Тому що 28 лютого виповнився рік від тоді, як Конституційний Суд України визнав неконституційним скандальний «закон Колесніченка-Ківалова», який суттєво посилював позиції російської мови. З того моменту утворився своєрідний мовно-правовий вакуум. Який потрібно усунути якнайшвидше. Тому що чим ближче до виборів, тим більш гарячими і менш конструктивними будуть обговорення цього документу у парламенті. Цей законопроект уже називали «репресивним», хоча у його тексті ніщо на це не вказує.

Що потрібно знати про мовний закон:Що передбачає закон про мову – інфографіка 

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector